Tag: #betterlife

February is coming to its end, and so is the winter. I am looking forward to face this Spring as a new start, fresh and full of opportunities.

Though, the real life becomes more complicated and challenges me almost everyday, the writing is still my place to escape when I need it the most.

Hence, the thought came to my mind – what if writing is a sort of a therapy? Slow, yes, even exhausting sometimes. But a therapy still. Otherwise, why would therapists ask people to diarize?

Exactly.

This winter end also made me to leave my shell:

1. I quitted month ago, and felt free.
2. I also applied to Toronto Film School program for writers – hopefully, it will bring me some nice experience.
3. I gave another chance to audiobooks – I am more a visualizer than audio- so…let’s see how Mr. J. R. R. Tolkien will deal with it.

P.S. The editing of the “Ice Beast Tale” continues, there is still half a book left. And proofreading, of course.

~~~~~~~~

Лютий добігає кінця, зима теж. Я з нетерпінням чекаю цієї весни як нового початку, свіжого та повного можливостей.

Незважаючи на те, що реальне життя стає складнішим і кидає мені виклик майже щодня, письменницька робота все одно залишається моїм спасінням, місцем, куди я можу втекти, коли мені це найбільше потрібно.

Тому мені спала на думку думка – а якщо письменництво – це свого роду терапія? Повільна, так, іноді навіть виснажлива. Але терапія все ж. Інакше навіщо б терапевтам просити людей вести щоденник?

Отож.

Цей кінець зими також змусив мене покинути свою оболонку:

1. Я звільнилася місяць тому і відчуваю себе вільною.
2. Я також подала заявку на програму кіношколи Торонто для сценаристів – сподіваюся, вона дасть мені потрібний досвід.
3. І я дала ще один шанс аудіокнигам – я більше візуал, ніж аудіал, тож… подивимося, як із цим впорається пан Дж. Р. Р. Толкін.

П.С. Редагування “Сказанки” триває, залишилося ще пів книги. І вичитка, звичайно.