Author: gemellablog

not-giving-up writer Ukrainian fled from war hoping for the best preparing for the worst

~Blossoms in the Dark~

gemellablogLeave a comment

I’m finally sharing something new — a story that feels very different from what I usually write.

“Blossoms in the Dark” is a novel about a young woman who gradually loses her sight and learns how to live in a world that suddenly begins to exist through sound, touch, scent, and memory instead of light. It’s a story about fear, acceptance, love, and the strange way people sometimes begin to see the most important things only after the world goes dark.

Honestly, I wasn’t planning to write this book right now. But this story arrived in my head and stayed there so stubbornly that every other project had to wait.

And maybe, as someone with very poor eyesight myself, I understand my heroine a little more than I would like to.

I hope you’ll love Jane and her story as much as I already do.

~~~

Викладаю зараз дещо нове, за кілька днів виставлю всі розділи. Це історія, що зовсім не схожа на інші мої роботи.

“Квіти в темряві”  – це розповідь про дівчину, яка поступово втрачає зір і вчиться жити у світі, налаштованом на людей без вад зору. Про страх. Про прийняття. Про любов. І про те, що іноді людина починає бачити найважливіше лише тоді, коли зникає світло.

Чесно кажучи, я не планувала писати цю книгу саме зараз. Але ця історія прийшла мені в голову й засіла там настільки міцно, що всі інші проєкти довелося змусити чекати.

І, мабуть, як людина з дуже поганим зором, я розумію свою героїню трохи більше, ніж хотіла б.

Сподіваюся, Джейн сподобається вам так само, як уже встигла сподобатися мені.

Music Is the Strongest Magic

gemellablogLeave a comment

The more I think about it, the more I agree with Dumbledore: music is real magic. It goes deeper than words, ideas, or even the most complex spells.
We often forget what was said in movies – but the music stays. It weaves itself into memory, emotion, the soul.

People who can create music are true geniuses. I’ve been listening mostly to soundtracks from films and games for a long time now. And every time a track truly reaches me, I’m able to write my strongest scenes.
Maybe it’s because music shares a part of its power with me. A part of its genius.
And that is incredibly powerful.

~~~

Чим більше думаю, тим більше погоджуюся з Дамблдором: музика — це справжня магія. Вона перевершує слова, ідеї, навіть найскладніші закляття.
Ми часто не пам’ятаємо, що саме говорили персонажі у фільмах. Але музика – вона лишається. Вона вшивається в пам’ять, у відчуття, у серце.

Люди, які вміють створювати музику, — справжні генії. Я вже давно слухаю переважно саундтреки з фільмів та ігор. І щоразу, коли якийсь трек западає мені глибоко в душу, я можу створити найсильнішу сцену.
Мабуть, тому що музика ділиться зі мною часткою своєї сили. Часткою свого генія.
І це – неймовірно потужно.

How do writers manage to do everything? They don’t 😄

gemellablogLeave a comment

So I log in to Booknet and see 353 notifications waiting for me — wow. And then it hits me: when was the last time I actually wrote or even edited something?
And honestly… writing this post already feels like an achievement. Because I’ve been moving for a whole month now, and I’ve written absolutely nothing. It’s always something — boxes, papers, work, life — and life never says: “Oh, you want to write? Sure, I’ll wait with all my problems.”

And yes, writers, just like everyone else, don’t manage to do everything. Something always suffers — and very often it’s the writing. And that’s okay. We’re human, not machines that print out manuscripts on demand.

Sometimes a day where I only manage to jot down a few notes for future scenes is all I can give.
And if you have your own survival tips for being a writer in a world where you also have to, you know, live — share them, I’d love to steal a few 😉

And here’s a little piece of my characters from my Chimera trilogy while we all wait for me to finally finish editing the last book.

Як письменники встигають все? А ніяк 😄

Отже заходжу я на booknet, а в мене 353 сповіщення, он як! І я собі замислилася – а коли я власне востаннє щось писала чи хоча б редагувала? І виявилося, що писати цей пост то вже моя перемога, бо чесно? Я переїжджаю вже місяць і нічого не пишу. Бо то коробки, то документи, то робота, то життя, яке ніколи ніхто не скаже: “О, ти хочеш писати? Давай, я почекаю зі своїми питаннями.”

І так, письменники, як і всі інші люди, не встигають зробити все-все. Щось завжди страждає, і часто саме письмо. І це нормально. Ми живі люди, а не машини з видачі рукописів.

Інколи день, коли вдалося написати тільки кілька нотаток для майбутніх сцен – це все, що є. І якщо маєте свої секрети виживання письменника у світі, де треба ще й жити, а не тільки вільно писати цілий день – діліться, я буду рада піддивитися 😉.

А це ось вам трохи моїх персонажів з моєї трилогії Хімера поки ми всі в очікування коли ж я доредагую останню частину

What It Costs to Be a Writer

gemellablogLeave a comment

Being a writer costs more than people think.
It’s the hours you could spend with family.
The laundry you’ll do tomorrow.
The dinner you forget to eat because you’re stuck in one stubborn scene.

It’s realizing your book might be read by a handful of people —
your family, a few strangers who stumbled across your page — and that’s it.
It’s knowing your writing isn’t perfect, but still trying, learning something new with every sentence you rewrite.

And still, we do it.
Because somewhere between the frustration and the flow, between the silence and the spark,
there’s a moment when the story breathes — and that makes it all worth it.

Maybe that’s the whole point:
we write because we love the process.
Otherwise, there would be no writers left.

Ціна бути письменником

Бути письменником — це дорожче, ніж здається.
Це години, які ти міг би провести з родиною.
Прання, яке ти зробиш завтра.
Вечеря, про яку ти забудеш, бо застряг у впертій сцені.

Це усвідомлення, що твою книгу, можливо, прочитають кілька людей — твоя сім’я та кілька випадкових читачів, що натрапили на твою сторінку.
Це розуміння, що пишеш неідеально, але все одно прагнеш і вчишся — з кожним реченням.

І все ж — ми пишемо.
Бо десь між розчаруванням і натхненням, між тишею й іскрою
є момент, коли історія оживає — і заради нього все це варто пережити.

Мабуть, у цьому й сенс:
Ми пишемо, бо любимо сам процес.
Інакше письменників би просто не існувало.

The English version of “Typhon” is now available!

gemellablogLeave a comment

Англійська версія «Тифона» вже доступна на Wattpad!
Це друга книга циклу «Хімера» — історія про світ, де магія виходить з тіні.

Джеймс Брістоул вирішує не вчитится в магічній академії, щоб уникнути пильного нагляду Ради П’яти. Підозрюючи їх у змові, через яку він майже загинув навесні, він прагне знайти свою тітку Шарлотту, також хімеру, аби захистити її від мисливців і Ради, і дізнатися більше про власні сили. Коли ж до міста прибувають вампіри, що також цікавляться хімерою, Джеймс розуміє – треба яканайшвидше діяти, перш ніж змовники схоплять його. Намагаючись розкрити плани Ради, він потрапляє в полон і дізнається, що його сила – ключ до апокаліпсісу, який ось-ось розпочнеться.


Читай за посиланням ТУТ


The English version of “Typhon” is now available on Wattpad!


It’s the second book in the “Chimera” series — a story where magic steps out of the shadows.

James Bristol chooses not to enroll at the Academy of Magic, hoping to avoid the close watch of the Council of Five.
Suspecting them of a conspiracy that nearly got him killed last spring, he’s determined to find his aunt Charlotte – also a chimera – to protect her from hunters and the Council, and to learn more about his own powers.
But when vampires arrive in the city, also hunting the chimera, James realizes he needs to act fast – before the conspirators catch him first.
In his attempt to uncover the Council’s plans, he ends up captured and learns the terrifying truth: his power is the key to an apocalypse that’s about to begin.


Read HERE






     

	


				
	






	
	

		
Summer with “Drakaina”: final scenes and a million notes
	


	
					

			 gemellablogLeave a comment		

	
	


		

This summer turned out to be full of impressions and work 🌿
I’m continuing to work on the final part of the trilogy “Chimera – Drakaina.” The biggest challenge now is the ending — I need to tie together many storylines and make sure everything fits just right. My manuscript is covered with countless notes and edits ✍️





Yesterday I worked on the very last scene — and it was incredibly emotional. I always think: if I react that strongly, it means the story is moving in the right direction 😉





There are several storylines that started all the way back in the first book — and now it’s time to bring them to a close.





I usually write the whole novel at once, not chapter by chapter — so it takes time. But I stick to the method of “shaping everything out of chaos”: sometimes the best ideas come suddenly, and I have to adjust things on the go. For most of the storylines I know exactly how they should end from the very beginning, but the path to that ending is not always obvious. And even though I try not to overdo the editing, there’s still a lot of work involved.





The good thing is — I still have plenty of ideas in my head, so many more stories will be written, even if not too quickly ✨





P.S. These are some funny drawings of the characters from the last part: Arthur Hoxley, professor of Protective Spells and Magical Barriers and Serena Gould, teaching Transmutation.














~~~





Літо виявилося сповненим вражень і роботи 🌿
Робота над фінальною частиною трилогії «Хімера» – «Дракайна» триває. Найбільший обсяг роботи зараз зосереджений у фіналі книги — потрібно розв’язати багато сюжетних ліній і зробити все правильно. У тексті вже мільйон поміток і правок ✍️





Учора працювала над останньою сценою — і це було неймовірно емоційно. Я завжди думаю: якщо в мене така реакція, значить усе йде як треба 😉





Є кілька ліній, які тягнулися ще з першої книги — і ось настав час поставити крапку.





Так склалося, що я пишу одразу цілий роман, а не по розділах — тому процес довгий. Але я на стороні методу «виводжу все з хаосу ідей»: іноді найкращі думки приходять несподівано, і доводиться щось міняти. Більшість сюжетних ліній я знаю, як завершити одразу, але шлях до цього буває зовсім неочевидним. Хоч намагаюся не переборщити з редагуванням, усе одно доводиться багато працювати над текстом.





Та є й хороша новина — у голові ще безліч ідей, тож історій попереду буде ще багато, навіть якщо й не надто швидко ✨















Також додаю кілька нових ілюстрацій до третьої частини, аби ще глибше занурити вас у світ історії.



































	


				
	






	
	

		
Murdoch Mysteries in Calgary
	


	
					

			 gemellablogLeave a comment		

	
	


		

Recently I met these incredible gentlemen — Mr. Yannick Bisson and Mr. Thomas Craig! They’re currently filming Season 19 of Murdoch Mysteries and came to Calgary to shoot a Stampede-themed episode.





We had a meet & greet, took some amazing photos, and even chatted a bit. I’ve been watching this show since it first aired back in 2008, so meeting them in person felt unreal.

























	


				
	






	
	

		
Achievement
	


	
					

			 gemellablogLeave a comment		

	
	


		

I finally did it — I wrote a letter to J.K. Rowling, my favorite author and lifelong role model.
I actually started writing it last year, but so many difficult things happened that I just couldn’t finish it at the time. There was no strength left for dreams.





But now, I’ve completed it. On July 17, I sent it.
I told her about myself and how her books changed my life. I even got a tracking number at the post office so I can follow the letter’s journey — where it is, when it might arrive.





Right now, the letter is probably flying across the ocean… or maybe sailing. Who knows?





These little dreams — like writing a letter to someone who once lit up your childhood — they help you move forward when your energy is low.
And sometimes, that’s all we need.





~~~





Нарешті я це зробила — написала листа Джоан Роулінг, моїй улюбленій письменниці та людині, яка завжди була для мене взірцем.





Я почала писати цей лист ще минулого року, але тоді сталося стільки поганого, що на лист не лишилося ані сил, ані надії. Було не до мрій.





Але ось я його завершила. І 17 липня — відправила.
Я розповіла про себе і про те, як її творчість змінила моє життя. Навіть замовила трекер на пошті, щоб бачити, коли лист дійде до адресата.





Зараз мій лист, мабуть, десь пливе… або летить. Хтозна.





Такі маленькі мрії — як от написати комусь, хто колись подарував тобі світло в темні часи — дають сили йти далі, коли здається, що їх більше немає.
Іноді цього достатньо.






	


				
	






	
	

		
Final stretch: second draft of Drakaine done
	


	
					

			 gemellablogLeave a comment		

	
	


		

Spent this weekend glued to my computer.
But — the second draft of Drakaine, the final part of the Chimera trilogy, is officially done.
Now… I just have to write it 🙂





P.S. Please tell me I’m not the only one crying while writing the ending of a story that’s been a part of my life for years?














~~~





Провела ці вихідні не вилізаючи з-за комп’ютера.
Але — друга чернетка «Дракайни», останньої частини трилогії «Хімера», офіційно завершена.
Так, тепер залишилося тільки її написати 🙂





P.S. Скажіть мені, що я не одна плачу, коли пишу фінал історії, з якою жила стільки років?