Ironically, the chapter is called “The Return” — and it also marks my own return to editing Drakaine. )) Because honestly, this chapter has given me a hard time over the past month. A lot has happened, and there was a lot that needed to be discussed after the Conclave’s decision.
But I finally got things moving, finished the chapter, and I think I’ve found my way back into the story.
This time, there are almost no major magical adventures. But sooner or later, you have to stop, tend to your wounds, and figure out what comes next.
At least one thing is clear now: there’s no turning back. Our small and extremely mismatched group has finally realized that none of them can handle this alone. They’ll have to join forces — if only to make sure everyone survives until the next chapter. ))
And on top of that, our favorite NOT-Head of the Council of Five, Martin L’Automn, is clearly up to something. Meanwhile, the Bristols finally get a chance to have an honest conversation about some family matters.
And Billy suddenly finds herself with a job she definitely wasn’t expecting. It looks like the Academy of Magical Arts is finally stepping onto the stage.
— You want me to look for the Book. — No, — Hayes cut in. — We want you to look for its trail.
And finally, some of the people we’ve been waiting for are coming back. And perhaps this is exactly the moment when our heroes need everyone on their side.
Because good news is still in painfully short supply. Eleanor still hasn’t regained consciousness, the Conclave is hunting down every former member of the Council of Five, and all that lies ahead is the darkness Typhon and his wife are spreading in their wake.
So… where are we going next?
~~~
Це сталося: новий розділ “Дракайни” готовий!
Іронічно, що розділ має назву “Повернення” – і це водночас моє власне повернення до редагування “Дракайни” )) Бо за останній місяць цей розділ дав мені прикурити, чесне слово. Багато всього трапилося, і багато чого треба було обговорити після рішення Конклаву.
Але нарешті я зрушила з місця, добила розділ, і, здається, знову втягнулася в історію.
Цього разу майже без великих магічних пригод. Але колись треба і заліковувати рани і планувати наступні дії.
Втім, тепер хоча б зрозуміло, що назад дороги вже немає. Наше маленьке, дуже різношерсте товариство осягнуло: поодинці тут ніхто не впорається. Доведеться об’єднуватися, хоча б для того, щоб всі дожили до наступного розділу. ))
До того ж, наш улюблений НЕ-Голова Ради П’яти – Мартін Лютом – щось замислив. В той час, коли Брістоулам нарешті випадає шанс поговорити відверто про сімейні справи.
А ще для Біллі раптом знаходиться робота, якої вона точно не очікувала. І, схоже, Академія Магічних Мистецтв нарешті виходить на сцену.
— Ви хочете, щоб я шукала Книгу. — Ні, — втрутився Хейз. — Ми хочемо, щоб ви шукали її слід.
А ще, дехто з тих, на кого ми давно чекали, нарешті повертається. І, мабуть, це саме той момент, коли нашим героїм особливо потрібні всі свої.
Бо хороших новин тут поки дуже не вистачає. Елінор досі не прийшла до тями, Конклав розшукує всіх колишніх членів Ради П’яти, і попереду тільки темрява, яку сіє Тифон зі своєю дружиною.
The Conclave has made its decision — and now everyone will have to face the consequences.
The old rules no longer offer protection, nowhere feels truly safe, and there is almost no time left to think.
Staying together is dangerous. Splitting up may be even worse. Especially now that they are being hunted by those who were on their side only yesterday.
And what do you do when every decision comes with a guaranteed risk?
Разом із цим постійно повертаюся до попередніх книг циклу, щось перечитую, звіряю дрібні деталі, іноді просто згадую, з чого все починалося. 😊
І ось днями, переглядаючи свої старі нотатки до “Тифона“, натрапила на невеличкий додаток, який колись написала, але зрештою так і не включила до книги.
Якщо ви читали Тифона, то, мабуть, пам’ятаєте, що Елінор залишила Джеймсові список своїх улюблених книжок. Саме його він пізніше починає читати протягом історії.
А сьогодні мені здалося, що він заслуговує на те, щоб його побачили. Тож хочу поділитися ним з вами:
Для Джеймса
Пообіцяй мені одну річ.
Коли стане важко – відкрий будь-яку з них.
– Е.
“Перевтілення”, Франц Кафка
Почни з неї. Думаю, ти зрозумієш Грегора краще, ніж тобі хотілося б.
“Грозовий перевал”, Емілі Бронте
Не повторюй їхніх помилок.
“Фундація”, Айзек Азімов
Люблю людей, які думають.
“Автостопом по галактиці”, Дуглас Адамс
Якщо стане зовсім погано, відкрий її.
“Сто років самотності”, Ґабріель Гарсія Маркес
Не дивуйся, якщо в якийсь момент забудеш, що це вигадка.
“Сторонній”, Альбер Камю
Не впевнена, що вона тобі сподобається. Але прочитай.
“Кохана”, Тоні Моррісон
Найважче відпустити тих, хто ніколи не просив, щоб їх відпускали.
“Ніч”, Елі Візель
Про неї потім поговоримо.
“Жінка в пісках”, Кобо Абе
Вона навчила мене не звикати до власної клітки.
“Маленький принц”, Антуан де Сент-Екзюпері
Її варто перечитувати.
“Оповідання”, Ширлі Джексон
Почни з “Лотереї”.
“Історія твого життя”, Тед Чан
Потім скажеш, що думаєш.
“Орландо”, Вірджинія Вулф
Щоб замислитися, що саме робить нас нами.
P.S. 42
P.P.S. Якщо не зрозумієш, до чого тут 42, значить, ти ще не дочитав Адамса.
Now that another chapter of Drakaine has been published, I thought it would be fun to talk a little about the Council of Five and how it came to exist in the first place. 😊
It all started with something much simpler: the original Magical Council.
Centuries ago, a group of wizards created it with a rather noble goal in mind: to prevent wars between magical races and to stop anyone from revealing the existence of the magical world to ordinary humans. In other words, to make sure nobody suddenly decided to fight with the Inquisition.
At first, everything was pretty straightforward. Wizards told everyone else what they could and couldn’t do. Simple.
But over time, the Council evolved into a huge international organization with its own rules, laws, internal politics, and endless power struggles.
That’s the form it carried into the modern era. And here’s the funny part: for centuries, absolutely nothing changed. Nothing at all.
And it probably would have stayed that way if not for one wizard.
Terence Barton, the former Head of the Council in the United States.
Barton understood that the magical world had long since stopped belonging exclusively to wizards. He gradually began bringing other races into the Council and eventually managed to pass a law allowing new members to join its ranks.
That’s how druids, gargoyles, liches, night werewolves, and different branches of magic, including dark mages and necromancers, became part of the system.
At the time, this was unheard of. It sparked endless debates, but surprisingly… it worked. People slowly began to trust the Council more.
The new structure was built around three major factions: Light, Shadow, and Darkness. The idea was simple: no single side should ever hold absolute power.
Each regional Council has an Upper (Inner) Circle consisting of six members (two representatives from each faction: one senior and one junior Keeper) plus a Head whose vote often becomes the deciding one.
Above them stands the Conclave – a gathering of all senior Guardians and Heads of every regional division. This is where major issues are discussed before being put to a global vote.
There are currently five divisions: North America, South America, Nepal, East Asia, and Australia & Oceania. There used to be a European division as well, but it no longer exists.
Every active Council member also carries a seal that represents both their membership and their origin.
Wizards and druids share a tree symbol, although with a small difference: wizards have stars in the tree’s crown, while druids have flowers. Night werewolves and vampires both carry moon symbols. Night werewolves bear a full moon, while vampires wear a crescent moon. Liches carry a skull. Gargoyles carry a lightning bolt.
And then there are those who don’t really fit into a single category, like Francis, James, or Leroy. In those cases, they receive the Council’s universal symbol: a five-leaf emblem.
I’ve always liked this system because it both unites everyone and constantly reminds them of how different they truly are.
Sounds pretty good overall, doesn’t it?
Well… there’s one small problem. The Council loves talking about balance, protection, and safety.
But in practice, it often does the exact opposite. It hates chaos, yet repeatedly creates it. It dislikes extremes, yet constantly falls into them.
That’s exactly what happened with the day werewolves. After their uprising, Barton himself was accused of conspiring with them, removed from power, and his entire project of expanding opportunities for other races was essentially frozen.
The same thing happened to the vampires many years ago. After several murders in Italy, the Council chose a mass execution of twenty vampires instead of conducting a proper investigation.
That decision had consequences. The very next night, vampire clans burned the European division to the ground. It has never been rebuilt since.
And that’s probably why the Council of Five has never been entirely good or entirely bad in my eyes. They genuinely believe they are saving the magical world.
They just happen to create even more problems along the way.
We’ll see whether they finally manage to break that cycle this time. 😊
~~~
Що ж. Раз черговий розділ Дракайни вже опубліковано, можна трохи поговорити про Раду П’яти і про те, як вона взагалі з’явилася. 😊
Насправді все починалося зі звичайної Магічної Ради.
Колись її створили чарівники з доволі благородною метою: не допустити війни між магічними расами й не дати комусь надто активно демонструвати людям існування магічного світу. Іншими словами, щоб ніхто раптом не вирішив показати інквізиції, де раки зимують.))
Спочатку все було досить просто. Маги казали всім іншим що робити, а що ні. Просто і зрозуміло. Але з часом Рада перетворилася на величезну міжнародну структуру зі своїми правилами, законами, внутрішньою політикою й боротьбою за вплив. Такою махиною вона війшла в сучасність. А в ній, уявіть, сторіччями нічого не мінялося. Зовсім. І ще довго не змінилося б, якби не один чарівник.
Теренс Бартон. Колишній Голова Ради П’яти у США.
Бартон чудово розумів, що магічний світ давно перестав бути для одних лише магів. Тому він почав поступово залучати до Ради представників інших рас. І зумів протягти закон про прийняття до Ради нових членів. Так у її лавах з’явилися друїди, горгули, личі, нічні перевертні, а також маги різних напрямків, включно з темними магами та некромантами.
Це було нечувано для того часу, викликало багато…сперечань, але спрацювало. І до Ради стали відноситися з більшою довірою. А нову структуру Рад побудували таким чином:
Всі поділяються на три великі фракції: Світло, Тінь і Темряву. Ідея проста: жодна зі сторін не повинна отримати абсолютну владу. Тому кількість представників збалансована в межах однієї Ради.
Кожна Рада має Верхнє коло: шість членів Ради (по двоє від кожної фракції – старший та молодший Хранителі) та Голова, чий голос часто стає вирішальним.
Над ними стоїть Конклав – велике зібрання старших Хранителів і Голів всіх світових відділень. Саме там вирішують, які питання варто виносити на загальне голосування.
Відділень всього п’ять: Північна Америка, Південна Америка, Непал, Східна Азія, Австралія та Океанія. Існувало ще Європейське відділення, але його було ліквідовано.
Всі дійсні члени Ради мають власні печатки. Вони одночасно позначають і приналежність до Ради, і походження її власника.
Щодо печаток. У магів і друїдів символом є дерево. Щоправда, вони трохи відрізняються: у магів у кроні дерева розташовані зірки, а у друїдів – квіти. У нічних перевертнів і вампірів символом став місяць. Але теж не однаковий. У нічних перевертнів – повний, а у вампірів – молодий. Личі носять печатку у вигляді черепа, а горгули – блискавки. А є й ті, кого складно віднести до якоїсь однієї категорії. Наприклад, Френсіс, або Джеймс чи Лерой. У таких випадках використовують універсальний символ Ради: п’ятилисник. Мені завжди подобалося, що ця система водночас і об’єднує всіх, і постійно нагадує, наскільки різними вони насправді є.
Звучить в цілому непогано, правда?
От тільки є один нюанс. Рада любить говорити про баланс, захист і безпеку. Але дуже часто на практиці робить зовсім протилежне. Вона не терпить хаосу, але сама його породжує. Не любить крайнощів, але регулярно до них вдається.
Саме так сталося і з денними перевертнями. Після їхнього повстання самого Бартона звинуватили у змові з ними, усунули з посади, а його проєкт із розширення прав інших рас фактично заморозили.
Так само сталося і з вампірами багато років тому.
Після кількох вбивств в Італії Рада замість повноцінного розслідування просто проголосувала за масову страту двадцяти вампірів. І це рішення мало свої наслідки. Наступної ж ночі вампірські клани спалили Європейське відділення дотла. Відтоді його так і не наважилися відродити.
І, мабуть, саме тому Рада П’яти ніколи не була для мене однозначно хорошою чи поганою. Вони щиро вірять, що рятують магічний світ. Просто дуже часто дорогою до цієї мети ухвалюють рішення, які створюють ще більше проблем.
Подивимося, чи вийде в них розірвати це замкнене коло цього разу.
