I’m finally sharing something new — a story that feels very different from what I usually write.
“Blossoms in the Dark” is a novel about a young woman who gradually loses her sight and learns how to live in a world that suddenly begins to exist through sound, touch, scent, and memory instead of light. It’s a story about fear, acceptance, love, and the strange way people sometimes begin to see the most important things only after the world goes dark.
Honestly, I wasn’t planning to write this book right now. But this story arrived in my head and stayed there so stubbornly that every other project had to wait.
And maybe, as someone with very poor eyesight myself, I understand my heroine a little more than I would like to.
I hope you’ll love Jane and her story as much as I already do.
~~~
Викладаю зараз дещо нове, за кілька днів виставлю всі розділи. Це історія, що зовсім не схожа на інші мої роботи.
“Квіти в темряві” – це розповідь про дівчину, яка поступово втрачає зір і вчиться жити у світі, налаштованом на людей без вад зору. Про страх. Про прийняття. Про любов. І про те, що іноді людина починає бачити найважливіше лише тоді, коли зникає світло.
Чесно кажучи, я не планувала писати цю книгу саме зараз. Але ця історія прийшла мені в голову й засіла там настільки міцно, що всі інші проєкти довелося змусити чекати.
І, мабуть, як людина з дуже поганим зором, я розумію свою героїню трохи більше, ніж хотіла б.
Сподіваюся, Джейн сподобається вам так само, як уже встигла сподобатися мені.
Inspiration is a mysterious thing, isn’t it? We often wait for it like it’s some magical force that will strike suddenly, filling our minds with brilliant ideas and our hands with unstoppable energy. But here’s the truth: waiting for inspiration is a luxury we can’t afford.
Inspiration isn’t something you find—it’s something you cultivate. It’s not about sitting idly by, hoping for a spark. It’s about showing up every single day, ready to put in the work, even when the creative well feels dry.
Here’s what I’ve learned:
Discipline fuels creativity – Write, draw, or create every day, even if it feels forced. Often, the act of working sparks the inspiration you’ve been waiting for. And if you feel completely stuck, go back to what you created yesterday. Re-reading, tweaking, or editing it might reignite your ideas and help you move forward, inspired by what you’ve already accomplished.
Find beauty in the mundane – Inspiration doesn’t always come from grand, life-changing moments. It’s in the way light falls across a table, the rhythm of your footsteps, or the view from your car’s rear window.
Stay curious – Read widely, explore new places, or dive into a topic you’ve never considered before. Curiosity is the birthplace of ideas.
Embrace imperfection – Not every creation will be a masterpiece, and that’s okay. The key is to keep moving forward, learning, and growing along the way. This was one of the hardest truths I had to face: I will never be perfect, and neither will my projects. But we exist—and that’s enough.
Inspiration isn’t a destination; it’s a practice. It’s about seeing the world with fresh eyes and putting in the effort, no matter what.
So, if you’re “looking for inspiration,” stop waiting and start working. The muse often shows up when you do.
What inspires you? Share your thoughts in the comments—I’d love to hear them!
P. S. A long time ago, I heard a phrase that inspires me since: “A writer is someone who writes.” So, keep writing.
~~~
Натхнення – загадкова річ, чи не так? Ми часто чекаємо на нього, як на магічну силу, яка раптом вдарить, наповнюючи наш розум блискучими ідеями, а руки – невгамовною енергією. Але ось правда: чекати на натхнення – це розкіш, яку ми не можемо собі дозволити.
Натхнення – це не те, що знаходять, а те, що вирощують. Це не про те, щоб сидіти склавши руки й чекати на іскру. Це про те, щоб щодня з’являтися до роботи, навіть коли здається, що творча криниця пересохла.
Ось що я зрозуміла:
Дисципліна живить креативність – Пишіть, малюйте чи творіть щодня, навіть якщо це здається вимушеним. Часто саме процес роботи запалює ту іскру, на яку ви чекали. І якщо здається, що ви зовсім не можете писати, просто поверніться до того, що створили вчора. Перечитування, редагування або доповнення може надихнути вас продовжити, спираючись на те, що ви вже зробили.
Знаходьте красу в повсякденному – Натхнення не завжди приходить із великих, переломних моментів. Воно у тому, як світло падає на стіл, у ритмі ваших кроків або у краєвиді, що відкривається через заднє вікно вашого авто.
Будьте допитливими – Читайте різноманітну літературу, відкривайте нові місця або занурюйтесь у тему, про яку раніше не думали. Допитливість народжує ідеї.
Приймайте недосконалість – Не кожен витвір буде шедевром, і це нормально. Головне – рухатися вперед, вчитися і зростати. Це була одна з найважчих істин, які я зрозуміла: я ніколи не буду ідеальною, і мої проєкти також. Але ми існуємо – і цього достатньо.
Натхнення – це не пункт призначення; це практика. Це про те, щоб бачити світ свіжими очима й докладати зусиль, незважаючи ні на що.
Тож, якщо ви «шукаєте натхнення», перестаньте чекати й почніть діяти. Музи з’являються тоді, коли ви працюєте.
Що надихає вас? Поділіться своїми думками у коментарях – мені буде цікаво дізнатися вашу історію!
P. S. Колись давно почула фразу, яка надихає мене щодня. “Письменник – це той, хто пише”. Тож, пишіть.
Gemella 