Гоґвортс, тримайся! “Хімера” вступає до школи магії 🪄

Побачила челендж із розподілом книжкових персонажів за факультетами Гоґвортсу й подумала: а чому б і ні? 😁

Щоправда, мої герої давно не всі шкільного віку. Але ж ніхто не казав, що Сортувальний капелюх перевіряє паспорт!

Отже, після тривалих роздумів (і кількох уявних суперечок із капелюхом) маємо результати.

🦁 Ґрифіндор — сміливість, рішучість і талант знаходити неприємності

Джеймс Брістол — тут капелюх довго не думав би. Джеймс спочатку кидається рятувати світ, а вже потім з’ясовує, чи існує план порятунку самого себе.

Шарлотта Піреллі — рішуча, незалежна й готова захищати близьких. Навряд чи зрадіє, якщо хтось вирішить командувати нею.

Вільям Хейз — людина дії. Не любить зайвих розмов, особливо коли потрібно ухвалювати рішення. Іноді здається, що для нього небезпека — звичайний робочий день.

Мері Брістол — жінка, яка заради родини готова сперечатися з ким завгодно. Навіть із Дамблдором. І я ще не впевнена, хто переміг би в цій суперечці.

Загалом Ґрифіндор отримав би непогану команду. А от кількість порушень шкільних правил викликає певні побоювання.

🦡 Гафелпаф — відданість, терпіння й люди, на яких можна покластися

Елінор Еван-Ґрін — за її стриманістю ховається неабияка сила характеру. Вона вміє бути відданою навіть тоді, коли це дорого їй обходиться.

Ліліт Д’Еспер — чуйна, турботлива, але не варто плутати доброту зі слабкістю.

Арлен Хейз — її відданість друзям і готовність підтримати в найскладніших обставинах майже не залишили капелюху вибору.

Лерой — надійний, витривалий і значно спокійніший за багатьох інших членів нашої компанії. Хоча окуляри він, мабуть, не зняв би навіть на заняттях із магії.

Стівен Брістол — турбота про близьких, терпіння й бажання зберегти сім’ю. Здається, Гафелпаф — саме його місце.

Алохой Халден — так, із його сарказмом це не найочевидніший вибір. Але за зовнішньою незворушністю ховається людина, яка не залишить своїх у біді.

Підозрюю, саме гафелпафцям довелося б регулярно витягувати ґрифіндорців із чергових пригод.

🦅 Рейвенклов — допитливість, знання й небезпечна кількість запитань

Біллі Метьюз — людина, для якої фраза «це заборонено досліджувати» звучить радше як запрошення. Боюся, Заборонена секція бібліотеки довго не залишалася б для неї забороненою.

Мартін Лютом — знання, досвід, дослідження магії. Підозрюю, його більше зацікавила б викладацька кафедра, ніж студентська парта.

Генрі Гемптон — дослідник, який не заспокоїться, доки не знайде відповідь. А знайшовши одну, неодмінно поставить ще десяток запитань.

Френсіс Арош — спостережливий, кмітливий, із гострим язиком. Здається, він знайшов би спосіб сперечатися з викладачами так, щоб ті ще й дякували йому за цікаву дискусію.

Натаніель Рід — друїд, дослідник і людина, яка точно знає цінність заборонених знань. Капелюх навіть не встиг би закінчити розподіл, а Рід уже розпитував би про бібліотеку.

Загалом факультет інтелектуалів. Але я чомусь підозрюю, що саме вони могли б випадково зруйнувати половину школи під час цілком невинного експерименту.

🐍 Слизерин — амбіції, хитрість і власні правила гри

Ось тут було найцікавіше. Бо Слизерин — зовсім не обов’язково факультет злодіїв.

Сандра Тровато — незалежна, винахідлива, добре розуміє людей і не любить, коли хтось вирішує за неї. Правила? Чудово. Спочатку треба з’ясувати, хто їх написав.

Теренс Бартен — стратег, який звик прораховувати ситуацію на кілька ходів уперед. Думаю, ще до завершення першого семестру він уже знав би всі секрети шкільної адміністрації.

Тоні Брістол — неоднозначний, винахідливий і готовий ризикувати заради власних цілей. Здається, капелюх із ним трохи затримався б. А після розподілу замислився б, чи правильно вчинив.

Цікава вийшла компанія. Не впевнена, що ці троє погодилися б між собою, хто головний. 😁


А тепер найсмішніше!

Коли я закінчила розподіл, то випадково помітила одну закономірність.

Мері Брістол — ґрифіндорка, яка закохалася в гафелпафця Стівена.

Їхній син Джеймс — теж ґрифіндорець, який закохався в гафелпафку Елінор.

Схоже, у Брістолів це спадкове. 😂❤️

Отак звичайний письменницький челендж раптом допоміг відкрити нову сімейну традицію.

А тепер цікаво: чи погодився б Сортувальний капелюх із моїм вибором? І хто з цієї компанії, на вашу думку, першим заробив би відпрацювання в Гоґвортсі?

Особисто я маю кількох фаворитів. 😁

Halloween’s coming to “Drakeine”!

А ви вже готуєтеся до Геловіну? Бо наші герої — так! І, здається, цього разу історія сама вирішила підлаштуватися під календар. 😁

31 жовтня у “Дракайні“ вийде новий розділ — “Свято живих”!

І, погодьтеся, важко вигадати кращий привід для святкування в будинку, де під одним дахом зібралися чаклуни, вампіри, горгули, хімери та кілька звичайних людей, яким просто хотілося б нарешті спокійно пожити.))

У маєтку Бартона вже готуються до свята. Геловінські вогники, гарбузи, солодощі, костюми й навіть спроба хоч на один вечір забути про всі ті катастрофи, які останнім часом звалилися на голови наших героїв. Звісно, не обійдеться без Сандри та її особливого погляду на святкові традиції. А якщо поруч опиниться Френсіс, то, гадаю, нудьгувати нам точно не доведеться. 😁

Але за всією цією святковою метушнею життя не зупиняється. Деяким героям доведеться ухвалювати непрості рішення, іншим — змиритися з тим, що не все й не завжди можна контролювати. Та й старі таємниці мають неприємну звичку нагадувати про себе саме тоді, коли їх найменше чекають.

І знаєте, мені дуже хотілося подарувати їм хоча б один нормальний вечір. Щоб вони могли посміятися, посперечатися через якісь дурниці, побути поруч із дорогими людьми й на кілька годин забути, що світ навколо поступово летить шкереберть.

Але ж ми з вами розуміємо, що це “Дракайна”. 😂

Тож чекаємо на трохи гумору, трохи романтики, кілька несподіваних відкриттів і, звичайно, новеньку порцію проблем для наших улюблених персонажів. Бо хто сказав, що свято обов’язково має минути спокійно?

🎃 “Свято живих“»“ — новий розділ 31 жовтня на Букнеті!

А ви любите Геловін у книжках? І як гадаєте, чи варто авторові хоча б іноді давати своїм героям перепочити, чи нехай уже розбираються з усім, що ми для них приготували? 😈❤️

~~~

Are you getting ready for Halloween? Because our characters certainly are! And it seems the story has decided to follow the calendar for once. 😁

On October 31, a brand-new chapter of “Drakeine” is coming — “A Celebration of the Living”!

And really, what better place to celebrate Halloween than a house full of witches and wizards, vampires, gargoyles, chimeras, and a few perfectly ordinary humans who would honestly just like to live in peace for a change?))

Barton’s estate is already getting into the Halloween spirit. Glowing pumpkins, fairy lights, sweet treats, costumes, and even an attempt to forget about all the disasters our poor characters have been dealing with lately. Of course, Sandra will have her own opinions about proper Halloween traditions. And with Francis around, I’m pretty sure things won’t stay quiet for long. 😁

But beneath all the festive excitement, life goes on. Some characters will have difficult decisions to make, while others will have to accept that not everything can be controlled. And old secrets have an annoying habit of resurfacing at the worst possible moment.

You know, I really wanted to give them just one normal evening. A chance to laugh, argue about silly little things, spend time with people they care about, and forget for a few hours that the world around them is slowly falling apart.

But come on. This is “Drakeine” we’re talking about. 😂

So expect a little humor, a little romance, a few unexpected discoveries, and, naturally, a fresh batch of trouble for our beloved characters. Because who said Halloween was supposed to be peaceful?

🎃 “A Celebration of the Living” — October 31 on Booknet (UKRAINIAN version)!

And what about you? Do you enjoy Halloween scenes in books? And do you think authors should occasionally give their characters a break, or should we just let them deal with every single disaster we’ve so lovingly prepared for them? 😈❤️

It happened: a new chapter of Drakaine is finally here!

Ironically, the chapter is called “The Return” — and it also marks my own return to editing Drakaine. )) Because honestly, this chapter has given me a hard time over the past month. A lot has happened, and there was a lot that needed to be discussed after the Conclave’s decision.

But I finally got things moving, finished the chapter, and I think I’ve found my way back into the story.

This time, there are almost no major magical adventures. But sooner or later, you have to stop, tend to your wounds, and figure out what comes next.

At least one thing is clear now: there’s no turning back. Our small and extremely mismatched group has finally realized that none of them can handle this alone. They’ll have to join forces — if only to make sure everyone survives until the next chapter. ))

And on top of that, our favorite NOT-Head of the Council of Five, Martin L’Automn, is clearly up to something. Meanwhile, the Bristols finally get a chance to have an honest conversation about some family matters.

And Billy suddenly finds herself with a job she definitely wasn’t expecting. It looks like the Academy of Magical Arts is finally stepping onto the stage.

— You want me to look for the Book.
— No, — Hayes cut in. — We want you to look for its trail.

And finally, some of the people we’ve been waiting for are coming back. And perhaps this is exactly the moment when our heroes need everyone on their side.

Because good news is still in painfully short supply. Eleanor still hasn’t regained consciousness, the Conclave is hunting down every former member of the Council of Five, and all that lies ahead is the darkness Typhon and his wife are spreading in their wake.

So… where are we going next?

~~~

Це сталося: новий розділ “Дракайни” готовий!

Іронічно, що розділ має назву “Повернення” – і це водночас моє власне повернення до редагування “Дракайни” )) Бо за останній місяць цей розділ дав мені прикурити, чесне слово. Багато всього трапилося, і багато чого треба було обговорити після рішення Конклаву.

Але нарешті я зрушила з місця, добила розділ, і, здається, знову втягнулася в історію.

Цього разу майже без великих магічних пригод. Але колись треба і заліковувати рани і планувати наступні дії. 

Втім, тепер хоча б зрозуміло, що назад дороги вже немає. Наше маленьке, дуже різношерсте товариство осягнуло: поодинці тут ніхто не впорається. Доведеться об’єднуватися, хоча б для того, щоб всі дожили до наступного розділу. ))

До того ж, наш улюблений НЕ-Голова Ради П’яти – Мартін Лютом – щось замислив. В той час, коли Брістоулам нарешті випадає шанс поговорити відверто про сімейні справи. 

А ще для Біллі раптом знаходиться робота, якої вона точно не очікувала. І, схоже, Академія Магічних Мистецтв нарешті виходить на сцену.

— Ви хочете, щоб я шукала Книгу.
— Ні, — втрутився Хейз. — Ми хочемо, щоб ви шукали її слід.

 А ще, дехто з тих, на кого ми давно чекали, нарешті повертається. І, мабуть, це саме той момент, коли нашим героїм особливо потрібні всі свої.

Бо хороших новин тут поки дуже не вистачає. Елінор досі не прийшла до тями, Конклав розшукує всіх колишніх членів Ради П’яти, і попереду тільки темрява, яку сіє Тифон зі своєю дружиною.

То куди ж ми відправимося далі?

ЧИТАТИ НА БУКНЕТІ

Death Has Already Parted Us

There are characters whose stories we learn right away. Their conflicts, problems, arguments, and pain are all there on the surface.

And then there are Martin and Lilith.

Their story remains outside our view for a long time. We see only fragments of it: an old resentment, a silence that has lasted far too long between two people.

Martin and Lilith have known each other for a very long time. Long enough for several human lifetimes to fit inside a single memory. But somewhere in their past lies a decision that can no longer be changed. One of them was convinced there was only one possible choice. The other had to live with the consequences of that choice.

Many years have passed, but time, as it turns out, does not always make things easier. It can dull the pain, teach us how to live beside it, and even convince us that everything has long since been left behind. And yet some feelings prove far more stubborn.

Especially when they concern someone you probably should have stopped loving a long time ago.

Sometimes we want what we can no longer get back. And sometimes we keep wanting something we feel we no longer have the right to ask for.

I really love that Martin and Lilith have a story of their own. It never quite takes center stage, but that does not make it any less important.

In the third and final part of the trilogy, Drakaine, their story will have its own resolution too. A great deal of time has passed, and yet neither of them has managed to forget the other.

Will they finally be able to make peace with each other?

We’ll see. 😏

CLICK HERE TO READ DRAKAINE (UKR)

~~~ Смерть вже розлучила нас ~~~

Є персонажі, історію яких ми дізнаємося одразу. Конфлікти, проблеми, суперечки, біль. Все на поверхні.

А є Мартін і Ліліт.

Їх історія довго залишається поза нашими очима. Ми бачимо лише окремі їхні уламки і бачимо стару образу, надто довге мовчання між двома людьми.

Мартін і Ліліт знають одне одного вже дуже давно. Настільки давно, що кілька людських життів для них могли б уміститися лише в одному спогаді. Але у їхньому минулому залишилося рішення, яке вже неможливо змінити. Один із них був переконаний, що робить єдино можливий вибір. Іншому довелося жити з наслідками цього вибору.

Минуло багато років, але час, як виявилося, не завжди робить речі простішими. Він може приглушити біль, навчити жити поруч із ним і навіть переконати нас, що все давно залишилося позаду. Проте деякі почуття виявляються значно впертішими.

Особливо тоді, коли йдеться про людину, яку, можливо, варто було б давно перестати любити. Часом ми хочемо того, чого вже не можемо повернути. А часом продовжуємо хотіти того, на що, як нам здається, більше не маємо права.

І мені дуже подобається, що історія Мартіна й Ліліт існує. Вона не опиняється в центрі уваги читача, але від цього не стає менш важливою. 

В третій і завершальній частині трилогії, Дракайні, їхня історія теж матиме свою розв’язку. Минуло багато часу, а забути одне одного вони так і не змогли.

Чи зможуть вони нарешті примиритися?

Побачимо. 

ТИСНИ ЩОБ ЧИТАТИ ДРАКАЙНУ УКРАЇНСЬКОЮ

The Quiet Is Over

The Conclave has made its decision — and now everyone will have to face the consequences.

The old rules no longer offer protection, nowhere feels truly safe, and there is almost no time left to think.

Staying together is dangerous. Splitting up may be even worse. Especially now that they are being hunted by those who were on their side only yesterday.

And what do you do when every decision comes with a guaranteed risk?

A new chapter of “Drakaine,” titled “What Now?”, is ready to read.

Along with it, I’m sharing a few visuals inspired by the chapter.

It seems the quiet is over. 🐉

~~~

Конклав ухвалив рішення — і тепер кожному доведеться зустрітися з його наслідками.

Звичні правила більше не захищають, жодне місце не здається безпечним, а часу на роздуми майже не залишилося.

Залишатися разом небезпечно. Розійтися — ще небезпечніше. Особливо тепер, коли їх вистежують ті, хто ще вчора були своїми.

І що робити, коли кожне рішення — це гарантований ризик?

Новий розділ “Дракайни“ під назвою “І що тепер?” уже готовий до прочитання.

А разом із ним — кілька візуалів до розділу.

Здається, затишшя закінчилося. 🐉