































Потроху продовжую редагувати “Дракайну” і викладати нові розділи. Розділ 4: По один бік якраз вже готовий))
Разом із цим постійно повертаюся до попередніх книг циклу, щось перечитую, звіряю дрібні деталі, іноді просто згадую, з чого все починалося. 😊
І ось днями, переглядаючи свої старі нотатки до “Тифона“, натрапила на невеличкий додаток, який колись написала, але зрештою так і не включила до книги.
Якщо ви читали Тифона, то, мабуть, пам’ятаєте, що Елінор залишила Джеймсові список своїх улюблених книжок. Саме його він пізніше починає читати протягом історії.
А сьогодні мені здалося, що він заслуговує на те, щоб його побачили. Тож хочу поділитися ним з вами:

Для Джеймса
Пообіцяй мені одну річ.
Коли стане важко – відкрий будь-яку з них.
– Е.
“Перевтілення”, Франц Кафка
Почни з неї. Думаю, ти зрозумієш Грегора краще, ніж тобі хотілося б.
“Грозовий перевал”, Емілі Бронте
Не повторюй їхніх помилок.
“Фундація”, Айзек Азімов
Люблю людей, які думають.
“Автостопом по галактиці”, Дуглас Адамс
Якщо стане зовсім погано, відкрий її.
“Сто років самотності”, Ґабріель Гарсія Маркес
Не дивуйся, якщо в якийсь момент забудеш, що це вигадка.
“Сторонній”, Альбер Камю
Не впевнена, що вона тобі сподобається. Але прочитай.
“Кохана”, Тоні Моррісон
Найважче відпустити тих, хто ніколи не просив, щоб їх відпускали.
“Ніч”, Елі Візель
Про неї потім поговоримо.
“Жінка в пісках”, Кобо Абе
Вона навчила мене не звикати до власної клітки.
“Маленький принц”, Антуан де Сент-Екзюпері
Її варто перечитувати.
“Оповідання”, Ширлі Джексон
Почни з “Лотереї”.
“Історія твого життя”, Тед Чан
Потім скажеш, що думаєш.
“Орландо”, Вірджинія Вулф
Щоб замислитися, що саме робить нас нами.
P.S. 42
P.P.S. Якщо не зрозумієш, до чого тут 42, значить, ти ще не дочитав Адамса.
Lately, I’ve been getting more and more questions about the sequel to The Ice Beast Tale.
First of all, thank you so much. ❤️ There is nothing more rewarding for an author than knowing readers are waiting for the continuation of a story.
Unfortunately, I was very ill throughout the winter, so I barely wrote anything. Work on the sequel almost came to a standstill.
But now I’m back on the Continent, in Sklavyna, and in the world of Ewayeen.
And I can assure you—the story hasn’t been abandoned. Quite the opposite. It has grown far beyond what I originally imagined. The more I work on it, the more I realize that this world deserves much more than just one more novel. So… consider yourselves warned. 😊
However, I’ve decided to take a slightly different approach.
While I’m working on the second book, The Last Ones, I’d like to share a little about how it will be structured. Instead of traditional chapters, the novel will be told through a series of interconnected stories. Each one will introduce different characters, different corners of the world, and different events that will eventually come together to form one larger narrative.
I’ve always admired the way Andrzej Sapkowski approached storytelling in The Witcher, and I feel this format is a perfect fit for my own world.
The Last Ones is a direct sequel to The Ice Beast Tale. The story continues on the Continent, but this time the world becomes much larger. We’ll travel far beyond the journey of the Voloshyn brothers, exploring new lands and meeting new people, because the war has only just begun.
We’ll follow entirely new protagonists, each with their own story, their own path, and their own trials.
At the heart of the novel are two young men who, for now, don’t even know the other exists. Their destinies are remarkably alike, yet completely different. One is searching for answers about himself, while the other is simply trying to survive and protect the people he loves.
As the war spreads across the Continent, both will face devastating losses—but they’ll also find unexpected allies and be forced to make impossible choices. Though they walk different paths, they share the same goal: to find a way to end the war and give the Continent a chance at peace.
They don’t know it yet, but their paths are destined to cross. And when they do, it will only be the beginning.
Of course, this doesn’t mean we’re saying goodbye to the heroes of The Ice Beast Tale. We’ll meet them again, see how the war has changed them, and continue following their stories alongside those of the new characters.
While you’re waiting for the sequel, I’d like to announce a short prequel that will introduce you to another piece of Ewayeen’s history.

I hope you’ll enjoy returning to this world with me. ❤️
~~~
Останнім часом я дедалі частіше отримую запитання про продовження “Сказанки про Крижаного Звіра”.
І насамперед хочу сказати величезне дякую. ❤️ Для автора немає нічого приємнішого, ніж знати, що на його історію чекають.
На жаль, цієї зими я дуже багато хворіла, тому майже не писала. Робота над продовженням практично зупинилася. Але тепер я повернулася до Континенту, Склавіни і світу Еваїїн.
І можу вас запевнити: історія не покинута. Навпаки, вона дуже виросла. Чим більше я працюю над продовженням, тим більше розумію, що одного роману цьому світу вже замало. Тому, начувайтеся))
Але я трохи зміню підхід. Поки я працюю над другою книгою, що носить назву “Останні”, хочу трохи розповісти, як вона буде побудована. Книга складатиметься з невеликих оповідей – розділів. Вони будуть про різних героїв, різні куточки цього світу й події, які зрештою складуться в одну велику історію.
Мені завжди дуже подобалося, як це зробив Сапковський у “Відьмакові”, і, мені здається, він пасуватиме і в моїй історії.
Це буде пряме продовження “Сказанки про Крижаного Звіра”. Події розгортаються далі на Континенті, але тепер світ стане значно більшим, ми вийдемо за межі подорожі братів Волошиних і мандруватимемо новими місцями, бо война тільки почалася.
Ми приєднаємося до нових героїв. І в кожного буде власна історія, власний шлях і власні випробування.
В самому центрі оповіді опиняться двоє героїв, які поки що навіть не підозрюють про існування один одного. Їхні долі дивовижно схожі й водночас зовсім різні. Один шукає відповіді про себе, інший – намагається вижити й захистити тих, хто йому дорогий. Попереду на них чекають війна, що і далі розповсюджується Континентом, і втрати. Але також з’являться і нові союзники й перед ними постане дуже непростий вибір. І хоча кожен із них іде власною дорогою, обидва мають одну мету: знайти спосіб зупинити війну й повернути Континенту шанс на мир.
Вони ще не знають, що зрештою їхні дороги неодмінно перетнуться. І що це тільки початок.
А поки ви чекаєте на продовження, хочу анонсувати невеличку передісторію, яка допоможе трохи краще зрозуміти світ Еваїїн.

Сподіваюся, вам буде цікаво вирушити в цю подорож разом зі мною. ♥️
If you’ve been waiting for the story to be completed before starting it, that moment has finally arrived. 💜
Blossoms in the Dark is now fully available to read in Ukrainian from beginning to end on Booknet and Wattpad as well.
══════ ❀ ══════
This is the story of a young woman who lost her sight but never lost herself.
A story about building a new life far from home, finding your place in the world, friendship, support, inner strength, and the people who help us believe in the future again.
══════ ❀ ══════
💜 If you’re looking for a story about finding happiness after great loss, this book might be for you.
Thank you to everyone who reads, supports, and stays with me on this journey.
Your support inspires me to keep writing. 🌿
~~~
🌸 Якщо ви ще не знайомі з “Квітами в темряві”
Якщо ви чекали, поки історія буде завершена, то цей момент настав. 💜
Квіти в темряві вже повністю доступна для читання на Booknet та Wattpad.
Це історія дівчини, яка втратила зір, але не втратила себе. Історія про нове життя на чужині, про пошук свого місця у світі, про підтримку, дружбу, силу духу і про людей, які допомагають знову повірити в майбутнє.
══════ ❀ ══════
💜 Якщо ви шукаєте історію про те, як навіть після найбільшої втрати можна жити щасливо – можливо, ця книга для вас.
Дякую кожному, хто читає, підтримує та залишається поруч.
Ваша підтримка надихає мене продовжувати писати. 🌿

The more I think about it, the more I agree with Dumbledore: music is real magic. It goes deeper than words, ideas, or even the most complex spells.
We often forget what was said in movies – but the music stays. It weaves itself into memory, emotion, the soul.
People who can create music are true geniuses. I’ve been listening mostly to soundtracks from films and games for a long time now. And every time a track truly reaches me, I’m able to write my strongest scenes.
Maybe it’s because music shares a part of its power with me. A part of its genius.
And that is incredibly powerful.
~~~
Чим більше думаю, тим більше погоджуюся з Дамблдором: музика — це справжня магія. Вона перевершує слова, ідеї, навіть найскладніші закляття.
Ми часто не пам’ятаємо, що саме говорили персонажі у фільмах. Але музика – вона лишається. Вона вшивається в пам’ять, у відчуття, у серце.
Люди, які вміють створювати музику, — справжні генії. Я вже давно слухаю переважно саундтреки з фільмів та ігор. І щоразу, коли якийсь трек западає мені глибоко в душу, я можу створити найсильнішу сцену.
Мабуть, тому що музика ділиться зі мною часткою своєї сили. Часткою свого генія.
І це – неймовірно потужно.
August and September were tough on me and my family.
But giving up was never an option.
I’m glad I finally published Ice Beast Tale on booknet and wattapad. Be my guests and feel free to read and leave some comments for me.
Let’s hope the end of this year will be more peaceful for us.
P.S. Once I promised to Mr. Tolkien (in my thoughts of course) that I will never stop writing. It was nasty autumn afternoon and I felt pretty sad. But I remember that thought every day since and it gives me inner powers to keep going. I won’t let you down.
~~~
Серпень та вересень стали тяжким випробуванням для мене та моєї родини.
Але здаватися ніколи не було варіантом.
Я рада, що я нарешті опублікувала Сказанку про Крижаного Звіра на booknet та wattapad. Тепер її можна прочести там і залишити коментарі для мене.
Сподіватимемося, кінець року буде мирним для всіх нас.
П.С. Одного дощового осінного дня я пообіцяла містеру Толкієну (подумки, звичайно), що ніколи не припиню писати. І ця думка допомогає мені кожен день, дає внутрішню силу стримати обіцянку. Не хвилюйтеся, я вас не підведу.

Losing the Centaurid competition gave me new inner strength and inspiration. Today I sent my “Tale of the Ice Beast” to six publishing houses in Ukraine. Wish me luck.
But if it doesn’t work out, I’ll publish the novel at Wattpad, like “Chimera” before. By the way, the story of James and Eleanor will soon be continued in the novel “Typhon”. No one knows how long the final editing will take, but I am quite optimistic.
Well, see you around and stayed inspired everyone!
P.S. Here are some fresh pictures for you from Midjourney:




~~~
Програш у конкурсі Кентаврида надав мені нових внутрішних сил і натхнення. Сьогодні відправила мою “Сказанку про Крижаного Звіра” у шість видавництв в Україні. Побажайте мені успіху.
Але якщо не складеться, то опублікую роман на Wattpad, як і “Хімеру” до того. До речі, історія Джеймса і Елінор вже скоро матиме продовження у романі “Тифон”. Ніхто не знає скільки часу займе редагування, втім я налаштована доволі оптимістично.
Що ж, до зустрічі і натхнення всім!
П.с. Тримайте трошки свіжих малюнків з Midjourney.
Is finally ready! Ta-da-da-da!
It still needs tons for editing and, first of all, my inner powers to perform that editing. But that will be tomorrow. Today I am celebrating. As The Ice Beast Tale is a story I’ve been trying to embody since I was eleven years old, I guess. And my dream has finally come true!
I almost remember the day when it all started with a word Oraolё that came up to my mind. And here we are, decades later. Extraordinary feeling.
It is not the end of a story though, but a beginning. Which joys me most of all. As I am stuck with the characters I’ve been loving for years.

And as a New Year bonus to myself, I decided to duplicate my blog notes in Ukrainian. I never felt more connected to my people story than I am now. So let it be.
As per will and destiny
~~~~~~~~
Другу чернетку…нарешті завершено! Та-да-да-да!
Вона ще потребує тонни редагування та, насамперед, моїх внутрішніх сил, щоб виконати це редагування. Але це буде завтра. Сьогодні я святкую. Оскільки «Сказанка про Крижаного Звіра» — це історія, яку я, мабуть, намагалася втілити в життя десь з одинадцяти років. І ця мрія нарешіті здійснилася!
Майже пам’ятаю той день, коли все почалося зі слова Ораолё, що застрягло в моїй голові. І ось ми тут, десятиліття потому. Надзвичайне відчуття.
Але це аж ніяк не кінець історії, а лише її початок. І це мене тішить найбільше. Бо ж це значить, що я застряла з персонажами, яких люблю, ще на деякий час.

І, як новорічний бонус, я вирішила писати обидвома мовами у цьому блозі: додала Української. Ніколи не почувала себе такою спорідненою з історією мого народу як зараз. Тож нехай так і буде.
Бо того є воля і доля
Discovered a couple of books that keep helping me with building the story plot. Definitely recommend if you are a new to story storucture and character’s build up.
and a cutiepie that MidJourney generated for me recently:

A blog about BPD and art
My Hell, My Love, My Story.
и немного об остальном
В спортивных условиях обитания
Скрытая реклама в Кино
little things create life
Art. Books. Music. Dance. Travels. Stories
Gem writes here