…the Ice Beast Tale is waiting for me to start editing it, I decided to switch my attention to another story.
Spent almost 8 hours yesterday writing first draft of Titan – the second part of #Chimera story. James Bristol started his first year at a university and found new friends. As well as enemies.
Productive weekend had I. More yet to come!
~~~~~~~~
Поки…Сказанка про Крижаного Звіра чекає на мою редактуру, я вирішила приділити трохи уваги іншій історії.
Вчора вдалося приділити майже 8 годин на написання першої чорнетки Титана – другого роману з серії #Хімера. Джеймс Брістоул розпочав свій перший курс в університеті і знайшов собі нових друзів. Так само як і ворогів.
Тож в мене видались доволі продуктивні вихідні. Далі буде!
It still needs tons for editing and, first of all, my inner powers to perform that editing. But that will be tomorrow. Today I am celebrating. As The Ice Beast Tale is a story I’ve been trying to embody since I was eleven years old, I guess. And my dream has finally come true!
I almost remember the day when it all started with a word Oraolё that came up to my mind. And here we are, decades later. Extraordinary feeling.
It is not the end of a story though, but a beginning. Which joys me most of all. As I am stuck with the characters I’ve been loving for years.
And as a New Year bonus to myself, I decided to duplicate my blog notes in Ukrainian. I never felt more connected to my people story than I am now. So let it be.
As per will and destiny
~~~~~~~~
Другу чернетку…нарешті завершено! Та-да-да-да!
Вона ще потребує тонни редагування та, насамперед, моїх внутрішніх сил, щоб виконати це редагування. Але це буде завтра. Сьогодні я святкую. Оскільки «Сказанка про Крижаного Звіра» — це історія, яку я, мабуть, намагалася втілити в життя десь з одинадцяти років. І ця мрія нарешіті здійснилася!
Майже пам’ятаю той день, коли все почалося зі слова Ораолё, що застрягло в моїй голові. І ось ми тут, десятиліття потому. Надзвичайне відчуття.
Але це аж ніяк не кінець історії, а лише її початок. І це мене тішить найбільше. Бо ж це значить, що я застряла з персонажами, яких люблю, ще на деякий час.
І, як новорічний бонус, я вирішила писати обидвома мовами у цьому блозі: додала Української. Ніколи не почувала себе такою спорідненою з історією мого народу як зараз. Тож нехай так і буде.
Gemella 