Spent this weekend glued to my computer. But — the second draft of Drakaine, the final part of the Chimera trilogy, is officially done. Now… I just have to write it 🙂
P.S. Please tell me I’m not the only one crying while writing the ending of a story that’s been a part of my life for years?
~~~
Провела ці вихідні не вилізаючи з-за комп’ютера. Але — друга чернетка «Дракайни», останньої частини трилогії «Хімера», офіційно завершена. Так, тепер залишилося тільки її написати 🙂
P.S. Скажіть мені, що я не одна плачу, коли пишу фінал історії, з якою жила стільки років?
August and September were tough on me and my family.
But giving up was never an option.
I’m glad I finally published Ice Beast Tale on booknet and wattapad. Be my guests and feel free to read and leave some comments for me.
Let’s hope the end of this year will be more peaceful for us.
P.S. Once I promised to Mr. Tolkien (in my thoughts of course) that I will never stop writing. It was nasty autumn afternoon and I felt pretty sad. But I remember that thought every day since and it gives me inner powers to keep going. I won’t let you down.
~~~
Серпень та вересень стали тяжким випробуванням для мене та моєї родини.
Але здаватися ніколи не було варіантом.
Я рада, що я нарешті опублікувала Сказанку про Крижаного Звіра на booknet та wattapad. Тепер її можна прочести там і залишити коментарі для мене.
Сподіватимемося, кінець року буде мирним для всіх нас.
П.С. Одного дощового осінного дня я пообіцяла містеру Толкієну (подумки, звичайно), що ніколи не припиню писати. І ця думка допомогає мені кожен день, дає внутрішню силу стримати обіцянку. Не хвилюйтеся, я вас не підведу.
…the Ice Beast Tale is waiting for me to start editing it, I decided to switch my attention to another story.
Spent almost 8 hours yesterday writing first draft of Titan – the second part of #Chimera story. James Bristol started his first year at a university and found new friends. As well as enemies.
Productive weekend had I. More yet to come!
~~~~~~~~
Поки…Сказанка про Крижаного Звіра чекає на мою редактуру, я вирішила приділити трохи уваги іншій історії.
Вчора вдалося приділити майже 8 годин на написання першої чорнетки Титана – другого роману з серії #Хімера. Джеймс Брістоул розпочав свій перший курс в університеті і знайшов собі нових друзів. Так само як і ворогів.
Тож в мене видались доволі продуктивні вихідні. Далі буде!
It still needs tons for editing and, first of all, my inner powers to perform that editing. But that will be tomorrow. Today I am celebrating. As The Ice Beast Tale is a story I’ve been trying to embody since I was eleven years old, I guess. And my dream has finally come true!
I almost remember the day when it all started with a word Oraolё that came up to my mind. And here we are, decades later. Extraordinary feeling.
It is not the end of a story though, but a beginning. Which joys me most of all. As I am stuck with the characters I’ve been loving for years.
And as a New Year bonus to myself, I decided to duplicate my blog notes in Ukrainian. I never felt more connected to my people story than I am now. So let it be.
As per will and destiny
~~~~~~~~
Другу чернетку…нарешті завершено! Та-да-да-да!
Вона ще потребує тонни редагування та, насамперед, моїх внутрішніх сил, щоб виконати це редагування. Але це буде завтра. Сьогодні я святкую. Оскільки «Сказанка про Крижаного Звіра» — це історія, яку я, мабуть, намагалася втілити в життя десь з одинадцяти років. І ця мрія нарешіті здійснилася!
Майже пам’ятаю той день, коли все почалося зі слова Ораолё, що застрягло в моїй голові. І ось ми тут, десятиліття потому. Надзвичайне відчуття.
Але це аж ніяк не кінець історії, а лише її початок. І це мене тішить найбільше. Бо ж це значить, що я застряла з персонажами, яких люблю, ще на деякий час.
І, як новорічний бонус, я вирішила писати обидвома мовами у цьому блозі: додала Української. Ніколи не почувала себе такою спорідненою з історією мого народу як зараз. Тож нехай так і буде.
Gemella 