Tag: #writingcommunity

Support, George R. R. Martin, and My Plans

gemellablogLeave a comment

A little update and a few announcements. So — “Blossoms in the Dark” is now fully available to read. Huzzah!

This story unexpectedly took much more of my time and attention than I originally planned. At some point, I realized I kept putting other projects aside because my thoughts always drifted back to Jane and Provence.

But now, after Jane and I finally came to an understanding, I can return to my other unfinished projects. First of all — “Drakaine,” the final part of the “Chimera” cycle. It still needs editing, but I’m already diving back into that world.

And now a little bit of my usual writer complaining and a lot of gratitude.

The life of a writer can be surprisingly lonely. Even when a story refuses to let you go and you practically live inside it, most of the time it’s still just you, a keyboard, a notebook, and hundreds of pages no one sees for months. Inspiration doesn’t always come easily, and support is even rarer sometimes. That’s why I’m genuinely grateful to have this blog and people here who understand how difficult it can be to write big stories.

Maybe that’s also why I’ve been thinking more and more about continuing “Ewayeen” in the form of shorter stories or novellas. Otherwise, I may end up stuck with it like George R. R. Martin… and I would really prefer to avoid that fate 😅 Writing one book for 5 or 10 years sounds impressive, but sadly I do not possess such magical resources.

So prepare yourselves, dear readers, I plan to be here much more often now. And I hope to support all of you the same way you’ve been supporting me this whole time.

Thank you for that 🤍

~~~

Підтримка, Джордж Мартін і мої плани

Трошки анонсів і новин. Отже, “Квіти в темряві” тепер можна читати повністю. Huzzah!

Так вже сталося, що ця історія зовсім несподівано забрала в мене значно більше часу й уваги, ніж я планувала. В якийсь момент я навіть помітила, що відкладаю інші проєкти, бо весь час подумки повертаюся саме до Джейн і Провансу.

Але тепер, коли ми з нею порозумілися, я маю час повернутися до своїх відкритих проектів. Насамперед, до “Дракайни” – останньої частини циклу “Хімера”. Її ще чекає редагування, але я вже знову поринаю в цей світ.

І трохи мого ниття і слів подяки. Життя письменника буває доволі самотнє. Навіть якщо історія тебе не відпускає і ти живеш в ній – найчастіше це просто ти, клавіатура, блокнот і сотні сторінок, які ніхто не бачить місяцями. Натхнення приходить не завжди, а підтримки часом ще менше. Тому я справді дуже рада, що в мене є цей блог і люди тут, які розуміють, наскільки важко писати історії.

Мабуть, саме тому я все частіше думаю, що продовження “Еваїін” буде у форматі невеликих оповідань або повістей. Бо інакше я ризикну застрягти з ним як Джорджа Мартіна… а цього я все ж хотіла б уникнути.😅 Писати книжку 5, 10 років – це круто, але я такими ресурсами не володію, на жаль.

Тож начувайтеся, любі читачі! Тепер я планую бути тут частіше. І так само підтримувати вас, як ви весь цей час підтримували мене.

Дякую вам за це! 🤍

How do writers manage to do everything? They don’t 😄

gemellablogLeave a comment

So I log in to Booknet and see 353 notifications waiting for me — wow. And then it hits me: when was the last time I actually wrote or even edited something?
And honestly… writing this post already feels like an achievement. Because I’ve been moving for a whole month now, and I’ve written absolutely nothing. It’s always something — boxes, papers, work, life — and life never says: “Oh, you want to write? Sure, I’ll wait with all my problems.”

And yes, writers, just like everyone else, don’t manage to do everything. Something always suffers — and very often it’s the writing. And that’s okay. We’re human, not machines that print out manuscripts on demand.

Sometimes a day where I only manage to jot down a few notes for future scenes is all I can give.
And if you have your own survival tips for being a writer in a world where you also have to, you know, live — share them, I’d love to steal a few 😉

And here’s a little piece of my characters from my Chimera trilogy while we all wait for me to finally finish editing the last book.

Як письменники встигають все? А ніяк 😄

Отже заходжу я на booknet, а в мене 353 сповіщення, он як! І я собі замислилася – а коли я власне востаннє щось писала чи хоча б редагувала? І виявилося, що писати цей пост то вже моя перемога, бо чесно? Я переїжджаю вже місяць і нічого не пишу. Бо то коробки, то документи, то робота, то життя, яке ніколи ніхто не скаже: “О, ти хочеш писати? Давай, я почекаю зі своїми питаннями.”

І так, письменники, як і всі інші люди, не встигають зробити все-все. Щось завжди страждає, і часто саме письмо. І це нормально. Ми живі люди, а не машини з видачі рукописів.

Інколи день, коли вдалося написати тільки кілька нотаток для майбутніх сцен – це все, що є. І якщо маєте свої секрети виживання письменника у світі, де треба ще й жити, а не тільки вільно писати цілий день – діліться, я буду рада піддивитися 😉.

А це ось вам трохи моїх персонажів з моєї трилогії Хімера поки ми всі в очікування коли ж я доредагую останню частину

Searching for a Literary Agent — What’s Your Experience?

gemellablogLeave a comment

I’m still on the lookout for a literary agent — it’s both exciting and a little overwhelming. I’m especially curious about the experiences of other writers in Canada. How did you find your agent? Through conferences, referrals, cold queries, social media?

Any tips on what to avoid or what absolutely worked for you would be incredibly helpful. I’d love to hear both the good and the not-so-great stories — they all help paint a realistic picture of the process.

📚 And if you’re still searching too — how are you approaching it?

Feel free to share in the comments or reach out through the contact form. I’m eager to hear how your journey is going.

Thank you!

~~~

Пошук літературного агента — який у вас досвід?

Я все ще в пошуках свого літературного агента — це водночас і захопливо, і трохи лячно. Особливо цікавить досвід інших письменників у Канаді. Як ви знайшли свого агента? Через конференції, рекомендації, запити (query letters), соцмережі? Чи маєте поради, чого уникати або, навпаки, що обов’язково спробувати?

Буду вдячна за будь-який досвід — як позитивний, так і не дуже. Ваші історії можуть допомогти мені (та іншим авторам) зорієнтуватися в цьому процесі.

📚 Якщо ви досі шукаєте агента — як саме ви це робите?

Напишіть у коментарях або надішліть повідомлення через контактну форму. Дуже цікаво дізнатися, як цей шлях виглядає у вас.

Дякую!