Looking for…inspiration?

Inspiration is a mysterious thing, isn’t it? We often wait for it like it’s some magical force that will strike suddenly, filling our minds with brilliant ideas and our hands with unstoppable energy. But here’s the truth: waiting for inspiration is a luxury we can’t afford.

Inspiration isn’t something you find—it’s something you cultivate. It’s not about sitting idly by, hoping for a spark. It’s about showing up every single day, ready to put in the work, even when the creative well feels dry.

Here’s what I’ve learned:

  • Discipline fuels creativity – Write, draw, or create every day, even if it feels forced. Often, the act of working sparks the inspiration you’ve been waiting for. And if you feel completely stuck, go back to what you created yesterday. Re-reading, tweaking, or editing it might reignite your ideas and help you move forward, inspired by what you’ve already accomplished.
  • Find beauty in the mundane – Inspiration doesn’t always come from grand, life-changing moments. It’s in the way light falls across a table, the rhythm of your footsteps, or the view from your car’s rear window.
  • Stay curious – Read widely, explore new places, or dive into a topic you’ve never considered before. Curiosity is the birthplace of ideas.
  • Embrace imperfection – Not every creation will be a masterpiece, and that’s okay. The key is to keep moving forward, learning, and growing along the way. This was one of the hardest truths I had to face: I will never be perfect, and neither will my projects. But we exist—and that’s enough.

Inspiration isn’t a destination; it’s a practice. It’s about seeing the world with fresh eyes and putting in the effort, no matter what.

So, if you’re “looking for inspiration,” stop waiting and start working. The muse often shows up when you do.

What inspires you? Share your thoughts in the comments—I’d love to hear them!

P. S. A long time ago, I heard a phrase that inspires me since: “A writer is someone who writes.” So, keep writing.

~~~

Натхнення – загадкова річ, чи не так? Ми часто чекаємо на нього, як на магічну силу, яка раптом вдарить, наповнюючи наш розум блискучими ідеями, а руки – невгамовною енергією. Але ось правда: чекати на натхнення – це розкіш, яку ми не можемо собі дозволити.

Натхнення – це не те, що знаходять, а те, що вирощують. Це не про те, щоб сидіти склавши руки й чекати на іскру. Це про те, щоб щодня з’являтися до роботи, навіть коли здається, що творча криниця пересохла.

Ось що я зрозуміла:

  • Дисципліна живить креативність – Пишіть, малюйте чи творіть щодня, навіть якщо це здається вимушеним. Часто саме процес роботи запалює ту іскру, на яку ви чекали. І якщо здається, що ви зовсім не можете писати, просто поверніться до того, що створили вчора. Перечитування, редагування або доповнення може надихнути вас продовжити, спираючись на те, що ви вже зробили.
  • Знаходьте красу в повсякденному – Натхнення не завжди приходить із великих, переломних моментів. Воно у тому, як світло падає на стіл, у ритмі ваших кроків або у краєвиді, що відкривається через заднє вікно вашого авто.
  • Будьте допитливими – Читайте різноманітну літературу, відкривайте нові місця або занурюйтесь у тему, про яку раніше не думали. Допитливість народжує ідеї.
  • Приймайте недосконалість – Не кожен витвір буде шедевром, і це нормально. Головне – рухатися вперед, вчитися і зростати. Це була одна з найважчих істин, які я зрозуміла: я ніколи не буду ідеальною, і мої проєкти також. Але ми існуємо – і цього достатньо.

Натхнення – це не пункт призначення; це практика. Це про те, щоб бачити світ свіжими очима й докладати зусиль, незважаючи ні на що.

Тож, якщо ви «шукаєте натхнення», перестаньте чекати й почніть діяти. Музи з’являються тоді, коли ви працюєте.

Що надихає вас? Поділіться своїми думками у коментарях – мені буде цікаво дізнатися вашу історію!

P. S. Колись давно почула фразу, яка надихає мене щодня. “Письменник – це той, хто пише”. Тож, пишіть.

“Chimera” in English is already on Wattpad!

I’m thrilled to announce that my novel “Chimera” is now available in English! 🌟 Dive into a world of magic, mythical creatures, and unforgettable characters.

📖 Read it here on Wattpad: Chimera on Wattpad

If you’re curious about the behind-the-scenes process, character insights, or my writing journey, check out my blog: Gemella Blog

Thank you for your support, and I can’t wait to hear your thoughts! 💬✨


З радістю оголошую, що мій роман “Хімера” тепер доступний англійською мовою! 🌟 Пориньте у світ магії, міфічних істот і незабутніх персонажів.

📖 Читайте тут на Wattpad: Химера на Wattpad

Якщо вам цікаво дізнатися більше про процес створення, персонажів або мою письменницьку подорож, підписуйтесь на мій блог: Gemella Blog

Дякую за вашу підтримку, і буду рада почути ваші враження! 💬✨

Challenges and revelations

August and September were tough on me and my family.

But giving up was never an option.

I’m glad I finally published Ice Beast Tale on booknet and wattapad. Be my guests and feel free to read and leave some comments for me.

Let’s hope the end of this year will be more peaceful for us.

P.S. Once I promised to Mr. Tolkien (in my thoughts of course) that I will never stop writing. It was nasty autumn afternoon and I felt pretty sad. But I remember that thought every day since and it gives me inner powers to keep going. I won’t let you down.

~~~

Серпень та вересень стали тяжким випробуванням для мене та моєї родини.

Але здаватися ніколи не було варіантом.

Я рада, що я нарешті опублікувала Сказанку про Крижаного Звіра на booknet та wattapad. Тепер її можна прочести там і залишити коментарі для мене.

Сподіватимемося, кінець року буде мирним для всіх нас.

П.С. Одного дощового осінного дня я пообіцяла містеру Толкієну (подумки, звичайно), що ніколи не припиню писати. І ця думка допомогає мені кожен день, дає внутрішню силу стримати обіцянку. Не хвилюйтеся, я вас не підведу.

New inspiration, new story

Losing the Centaurid competition gave me new inner strength and inspiration. Today I sent my “Tale of the Ice Beast” to six publishing houses in Ukraine. Wish me luck.
But if it doesn’t work out, I’ll publish the novel at Wattpad, like “Chimera” before. By the way, the story of James and Eleanor will soon be continued in the novel “Typhon”. No one knows how long the final editing will take, but I am quite optimistic.
Well, see you around and stayed inspired everyone!
P.S. Here are some fresh pictures for you from Midjourney:

~~~

Програш у конкурсі Кентаврида надав мені нових внутрішних сил і натхнення. Сьогодні відправила мою “Сказанку про Крижаного Звіра” у шість видавництв в Україні. Побажайте мені успіху.
Але якщо не складеться, то опублікую роман на Wattpad, як і “Хімеру” до того. До речі, історія Джеймса і Елінор вже скоро матиме продовження у романі “Тифон”. Ніхто не знає скільки часу займе редагування, втім я налаштована доволі оптимістично.
Що ж, до зустрічі і натхнення всім!
П.с. Тримайте трошки свіжих малюнків з Midjourney.

One more refuse!

As much as I hate to admit it, another rejection didn’t really affect me. Not a big deal, simply another publishing house that didn’t want to publish my work. Another competition I didn’t win. But there’s still something nice about knowing that someone, somewhere, is reading what I wrote, even if there’s no feedback. It’s understandable—they can’t respond to everyone, or they’d never get anything else done.

But we don’t give up and we don’t get sad. We just keep writing.

~~~

Ще одна відмова!

Як не прикро це визнавати, але чергова відмова майже нічого не зворушила всередині мене. Невелика справа, ще одне видавництво не захотіло мене публікувати. Ще один конкурс не виграно. Втім, це відчуття, що хтось десь читає те, що ти написав – доволі приємне, хоча немає жодного зворотнього зв’язку. Це зрозуміло, якщо відповідати кожному, можна забути про життя взагалі.
Та ми не здаємося і не сумуємо. І продовжуємо писати.

G-growing

Just trying to grow my own confidence by inspiring with nice memos like this. It doesn’t work well so far, but I am not to give up.

P.S. Did you notice summer has crept upon us?

~~~

Намагаюся відростити собі трохи впевненості за допомогою таких милих записочок. Поки що все кепсько, але я не здаюся.

П.С. Ви помітили що до нас підкралося літо?

Centaurid 2024 annual grant competition for writers

I’ve found an article about this competition some time ago and guess what – as I have finally finished my IceBeastTale editing – I applied for it as well!

Are you waiting for any other upcoming competitions?

~~~

Деякий час тому я наткнулася на статтю про цей конкурс і вгадайте що — я ж нарешті закінчила редагування Сказанки Про Крижаного Звіра, і подала заявку на Кентавриду 2024!

Чи ви чекаєте на якісь ще конкурси?

Winter Writing

February is coming to its end, and so is the winter. I am looking forward to face this Spring as a new start, fresh and full of opportunities.

Though, the real life becomes more complicated and challenges me almost everyday, the writing is still my place to escape when I need it the most.

Hence, the thought came to my mind – what if writing is a sort of a therapy? Slow, yes, even exhausting sometimes. But a therapy still. Otherwise, why would therapists ask people to diarize?

Exactly.

This winter end also made me to leave my shell:

  1. I quitted month ago, and felt free.
  2. I also applied to Toronto Film School program for writers – hopefully, it will bring me some nice experience.
  3. I gave another chance to audiobooks – I am more a visualizer than audio- so…let’s see how Mr. J. R. R. Tolkien will deal with it.

P.S. The editing of the “Ice Beast Tale” continues, there is still half a book left. And proofreading, of course.

~~~~~~~~

Лютий добігає кінця, зима теж. Я з нетерпінням чекаю цієї весни як нового початку, свіжого та повного можливостей.

Незважаючи на те, що реальне життя стає складнішим і кидає мені виклик майже щодня, письменницька робота все одно залишається моїм спасінням, місцем, куди я можу втекти, коли мені це найбільше потрібно.

Тому мені спала на думку думка – а якщо письменництво – це свого роду терапія? Повільна, так, іноді навіть виснажлива. Але терапія все ж. Інакше навіщо б терапевтам просити людей вести щоденник?

Отож.

Цей кінець зими також змусив мене покинути свою оболонку:

  1. Я звільнилася місяць тому і відчуваю себе вільною.
  2. Я також подала заявку на програму кіношколи Торонто для сценаристів – сподіваюся, вона дасть мені потрібний досвід.
  3. І я дала ще один шанс аудіокнигам – я більше візуал, ніж аудіал, тож… подивимося, як із цим впорається пан Дж. Р. Р. Толкін.

П.С. Редагування “Сказанки” триває, залишилося ще пів книги. І вичитка, звичайно.